Підписатися на RSS

ШЛЯХ АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ ДО УМОВ ДИТЯЧОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.

Адаптація – термін, що вже давно і впевнено ввійшов в нашу професійну лексику, він поєднує у собі цілий пласт чи напрямок педагогічної роботи.

За визначенням науковців означає: процес узгодження себе із навколишнім світом. Кожен вихователь під цим терміном розуміє довгу, кропітку індивідуальну роботу з вихованцями щодо входження їх у організований дитячий колектив, систему відносин, режим дошкільного закладу тощо. А ще кожен із нас, педагогів, розуміє, скільки дитячих сліз, страхів, стресів несе в собі це слово «адаптація», які невиліковні рани може залишити на все життя.

Зазвичай процес адаптації у дітей протікає складно з масою негативних порушень у дитячому організмі. А як би ми могли побачити, що діється в організмі та в душі дитини, ми б побачили, що вона знаходиться під дією нервово-психічної напруги, яка не залишає її ні на хвилину. Такий стан, цю силу стресу можна порівняти хіба що з силою стресу космонавта, що зараз вирушить у політ.

Важко в це повірити, але це факт доведений науковцями. Тому логічним є пошук шляхів, підходів, методів, щоб зробити цей процес адаптації найкоротшим, безболісним, з найменшими психічними затратами. Тут кожен обирає свій напрямок.

Ми, обираючи найефективніші шляхи адаптації дітей до умов ДНЗ, намагались зрозуміти, яке оточення, спілкування з якими об’єктами буде для дитини більш звичним, цікавим, простим.

Давайте задумаємось, а де нам з вами найкраще, куди ми ринемо, коли виникають проблеми, навалюється втома, де нам не потрібно одягати маски, грати якусь роль, намагатися виглядати краще, ніж ми є, де, нарешті, ми навіть про косметику забуваємо?

Ви погодитесь зі мною, що таким місцем є природа: у парку, в лісі, біля водойми, на дачі у саду. Саме після контакту, спілкуванням з природними об’єктами людина ніби очищається, оновлюється, бо ми є частинкою природи і це є звичайний процес, це як притулитись до мами.

На відміну від телевізора, природа не краде час, вона ніби розширює його кордони, вона залічує рани. Саме природа – це той чистий аркуш паперу, на якому можна малювати, втілюючи в образи свої фантазії.

Ось так ми вибрали найефективніший, на наш погляд, шлях адаптації малят до умов дитячого садка саме через їх активне спілкування з об’єктами природи, що допомагає зняти емоційну напругу з дитини в період адаптації.

Навіть місцезнаходження нашого дитсадка неподалік від ботанічного саду сприяло вибору саме такого напрямку роботи. Тож зараз я пропоную вам заочну екскурсію в наш дитячий садок, з метою ознайомлення з формами та методами взаємодії вихованців з об’єктами живої природи.

Спочатку ми помандруємо маршрутом нашої екологічної стежини.

Територія нашого закладу добре озеленена, на ній ростуть понад півтора десятка різних видів дерев і кущів.

/Files/photogallery/Рисунок1.jpg

Справжньою окрасою є ялинки, що не лише освіжають повітря, створюють тінь та прохолоду на території, а й являються домівками безлічі білок, які є постійними об’єктами для спостережень дітей.

/Files/photogallery/1.JPG

Наступним місцем, що чарує око є квітники, за якими турботливо доглядають дорослі та діти. Рослини, а їх понад 20 видів, підібрані з урахуванням періодів цвітіння з ранньої весни до пізньої осені.

/Files/photogallery/PIC_0220.JPG/Files/photogallery/12.JPG

На відкритому добре освітленому місці знаходиться город. На якому діти вирощують овочі, доглядають за ними, спостерігають за ростом та розвитком. Вирощені овочі використовуються в дитячому харчуванні. Цього року це цибуля, огірки та помідори.

/Files/photogallery/17.JPG/Files/photogallery/PIC_0405.JPG

Є у нас і сад, де ростуть вишні, яблуні, груші та абрикоси. Щороку спостерігають діти в саду за деревами від перших листочків, цвітіння, збору урожаю та останнього опалого на землю листочка, а взимку ходять слухати в сад, що сниться деревам.

/Files/photogallery/21.JPG/Files/images/22.JPG/Files/photogallery/PA290109.JPG

Справжньою ландшафтною окрасою нашої території є альпійська гірка. Специфічно оформлена, приваблива та цікава для дітей. Поряд з нею - невелика водойма, куди прилітають на водопій птахи і діти мають змогу спостерігати за ними.

/Files/images/PIC_0085.JPG

Така екологічна стежина виконує пізнавальну, розвивальну та оздоровчу функцію. Вона емоційно розвантажує, відволікає, привертає увагу дітей об’єктами, що знайомі та доступні кожному дошкільнику.

Основні види роботи, що проводяться з дітьми різного віку на екологічній стежині: екскурсії, екологічні заняття, екологічні ігри, дослідницька діяльність та праця в природі.

В результаті такої роботи діти не лише отримують уявлення про різноманіття рослинного та тваринного світу, знають основні ознаки живого, встановлюють зв’язки між станом живих істот та середовищем, в якому вони існують, оволодівають трудовими навичками та бачать результат своєї праці, а й вчаться бачити та відчувати красу природи, покращують свій настрій, позитивно емоційно реагують на кожен живий об’єкт.

А в приміщенні дитячого садка в кожній віковій групі обладнані куточки природи – місце постійного спілкування дитини зі світом живої природи, яка представлена рослинами, тваринами, навчальними посібниками. Куточок природи вносить в життя дітей різноманіття, поповнює їх знання, сприяє формуванню емоційних і духовних почуттів. В куточку природи діти мають можливість не лише проводити цікаві спостереження за об’єктами природи, а й турбуватись про них.

/Files/photogallery/P2120067.JPG/Files/photogallery/P2190091.JPG

В результаті у дітей формується правильне уявлення про світ природи, виховується цікавість, спостережливість, бережливе відношення, почуття відповідальності, ціннісне ставлення до всього живого.

Виходячи з цього, варто звернути увагу на важливість, значимість інтегрованого використання різноманітних форм та методів роботи з дітьми, таких як систематичне спостереження, щоб поза увагою дітей не залишився жоден новий листочок на рослині чи новонароджений мальок у рибки, що потребує обов’язкового відзначення свого дня народження.

Якщо говорити про змістове наповнення куточків природи, то це, зрозуміло залежить від вікової групи, завдань, які ставить перед собою вихователь та його творчості.

Безумовно обов’язковими є кімнатні рослини, декоративні тварини, календар погоди та природи. Альбоми, гербарії, дитячі енциклопедії, твори художньої літератури, дидактичні ігри, природні матеріали, обладнання для праці в природі, дослідів та догляду за мешканцями куточка, моделі, що відображають предмети і явища природи.

Звісно, що предмети, об’єкти повинні бути естетично привабливими, викликати позитивні емоції, інтерес, стимулювати взаємодію, змістовно та фізично доступні для дітей, відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

Куточки природи в групах служать осередками для проведення міні-занять, дослідницької діяльності, самостійної роботи, зображувальної діяльності вихованців.

Ще одним осередком природи в нашому закладі є штучна водойма, де живуть риби, відповідно оформлена зона є куточком емоційного розвантаження. Дуже люблять діти походи до водойми, щоб поспостерігати за життям риб, чи погодувати їх, а то й прослідити як замінюють брудну воду на чисту. Цей куточок створює неповторну атмосферу, викликає позитивні емоції, допомагає розслабитьсь, відпочити.

/Files/photogallery/PIC_0046.JPG/Files/photogallery/PIC_0055.JPG

Уже той факт, що малята залишають приміщення групи, щоб піти « до великих рибок» впливає на дітей, приваблює їх, настроює на сприйняття чогось особливого. А це зайвий раз доводить, що спілкування дітей з живою природою допомагає спростити процес адаптації, піднімає настрій, виховує любов до природи, бажання турбуватись про все живе, дає відчуття радості, комфорту, благополуччя. Всі ці ознаки є проявами психічного благополуччя кожної людини.

Вихователі груп дошкільного віку розвивають творчість дітей за допомогою методики ТРВЗ.

Привчаючи дітей жити і працювати за законами краси, треба змалечку привчати їх бачити красу навколишнього світу. Потреба в красі у дитини існує з перших днів її життя.

На початковому етапі важливо навчити вихованців активно сприймати навколишній світ. Діти мають навчитися працювати з різноманітними матеріалами.

Перші заняття – це цілий цикл, коли діти знайомляться з папером – слухають його, влаштовують йому побачення з водою, пізнають таємниці гуаші, акварелі, гостюють у королівстві олівців. Художнє заняття має особливу структуру: дитина повинна бути розкута, адже лише розкута дитина може глибоко відчути і передати свої почуття.

/Files/photogallery/P2050020.JPG/Files/photogallery/P2050025.JPG/Files/photogallery/P2050023.JPG

Діти закінчують роботи не одночасно. Хто закінчив – вільний. Він досяг мети і тепер може спостерігати за дітьми, їх діями, оцінювати їх результати. Кожна дитина повинна розглянути всі малюнки.

Той хто глибоко занурився в роботу повинен її закінчити. Перерваний процес – небезпечний, він спричиняє в подальшому байдужість.

Дитина в малюнку себе виявляє, розкриває свій внутрішній світ. Вже в 2-3 роки дитина здатна фантазувати, малювати будь-що. Якщо цей процес переривати, обмежувати, то в старшому віці вона буде боятись не впоратись з роботою.

Причини страху дітей в зображувальній діяльності:

  1. малюку нав`язують конкретні штампи і стереотипи (трава зелена, небо синє);
  2. виробляють алгоритми зображувальної діяльності: щоб було правильно, потрібно повторити мій зразок;
  3. виключається можливість самовираження малюка в кольорі, лінії ( використання чистих кольорів без змішування фарб, чітке обведення контура.
  4. вихователь боїться давати дитині різні зображувальні матеріали.
  5. невміння вихователя розвивати естетичне сприймання у дітей.Часто можна почути «Я не вмію малювати». Хто таке сказав? А ти пробував? Давай спробуємо разом. Тобі олівець, мені олівець, тобі листочок, мені листочок. Я намалюю ось так сонечко, а ти як захочеш намалюй сонечко – воно велике, лагідне, тепле як мама. Ось і народилось сонечко – не саме, а ми йому допомогли.

Завдання вихователя полягає у тому, щоб сформувати у дітей конкретні вміння та навички, допомогти побачити світ, пережити з ним красу, запевнити в своїх силах і запалити вогник радості, творчості, які важливо підтримувати з самого початку їх творчого шляху, сказавши : «Ти все можеш». Допомогти дитині повірити в себе. Перша похвала – і дитина чекає на іншу. Тому не скупіться на похвалу, і на вас чекає творче задоволення від праці дітей.

Дитина підростає, її досвід збільшується, потрібно менше говорити «Ні», адже це заперечення сприяє зникненню вогника пізнання.

Головне – розвиток творчої особистості. Адже дитина має повноцінне життя лише тоді, коли вона живе в світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Можна запропонувати казку про царство Гуаші, де жили король Пензлик, королева Щіточка та багато придворних фарб.

Використовуються такі нетрадиційні технології:

  • малювання пальчиком;
  • кляксографія (сер.гр.): пензликом робимо клякси, робимо симетричне зображення, склавши пополам, фантазуємо на що схоже, домальовуємо;
  • малювання долонькою – вмочаємо долоню в гуаш, притискуємо до паперу, домальовуємо відбитки;
  • дмухавка – піпеткою на папір капаємо різну фарбу, а потім через коктейльну трубочку роздмухуємо її по всьому аркушу в різних напрямках;
  • штампування: з овочей вирізають палички-штампи круглої, трикутної чи ін. форм, вмочають в фарбу і штампують орнаменти як мозаїка по контурам намальованим олівцем;
  • малювання свічкою – воском наносять штрихи, які повинні залишитись світлими, далі фарбують малюнок. Ефект прозорості (води, неба, плакучої верби);
  • вугіллям – на шершавому папері;
  • восковою пастеллю – змішати парафін або віск з фарбою, покрити папір, потім чорною тушшю, після висихання гострою паличкою продряпуємо до кольорового шару малюнок;
  • малювання зубною щіткою .
Кiлькiсть переглядiв: 1099